ВЕ́СНОНЬКА, и, ж. Пестл. до весна́ 1. Ще щебече у садочку соловій Пісню любую весноньці молодій (Фр., X, 1954, 15); Розлилися води На чотири броди, Веснонько, весна! (Рильський, Мости, 1948, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 341.