ВЕСЛОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до весло>́; // Який рухається за допомогою весел (про судно). Петро [І] наказав будувати веслову флотилію (Іст. СРСР, II, 1957, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 341.