ВЕСЕ́ЛИЦЯ, і, ж., діал. Веселка. Поглянув Ной на небо: Дощик не стихає, Та на небі перегнулась Веселиця й грає (Рудан., Тв., 1956, 496).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 339.