ВЕРХОВО́Д ¹, а, ч. Впливова людина, що відіграє керівну роль у певному середовищі, у своєму оточенні і т. ін. — Щось наших верховодів не чути, полякались, сидять по хатах, — сміялись люди (Коцюб., II, 1955, 79); Зінько з Оверком — найзапекліші витівники, верховоди в хлоп’ячому гурті (Горд., II, 1959, 16); Успіхи Радянського Союзу та інших соціалістичних держав явно виводять з рівноваги верховодів капіталістичного світу (Рад. Укр., 23.ІІ 1957, 1).

ВЕРХОВО́Д², а, ч. Те саме, що верхово́дка¹. На запущену принадку Накидаються лини, Швидкохвості верховоди, Зачаровані плітки (Воронько, Три покоління, 1950, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 336.