ВЕРТЕ́П, у, ч. 1. заст. Печера. В яких гаях? В яких ярах, в яких незнаємих вертепах Ти заховаєшся од спеки? (Шевч., II, 1953, 307).

2. тільки одн. Старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні і світські п’єси. Однією з ранніх форм українського музичного театру був народний ляльковий театр — вертеп (Укр. клас. опера, 1957, 21); На різдво з вертепом до панів ходила [бурса] (Щог., Поезії, 1958, 131).

3. Сховище або місце гульбища злочинців, розпусників і т. ін. Підтримував [Марчелло] зв’язки з спекулянтами, міняйлами з П’яцца Колонна, місяцями пропадав у підозрілих вертепах (Загреб., Європа 45, 1959, 275); Господарі.. пускались у трахомний відсвіт ресторацій і вертепів, де проживали останні банкноти і наживали розтління духу та немощі тіла (Стельмах, Хліб.., 1959, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 332.