ВЕРЕЩА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вереща́ти і звуки, утворювані цією дією. До нас донеслося чиєсь нестямне верещання (Мирний, IV, 1955, 375); Чулося грайливе верещання дівчат (Шиян, Гроза.., 1956, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 329.