ВЕРЕ́ТКА, ВЕРІ́ТКА, и, ж. Зменш. до вере́та. Ноги його були накриті старою веріткою (Март., Тв., 1954, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 329.