ВЕРЕДЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. вередли́вий. Чи то дивлячись на пана, вона училася вередувати, чи, може, кров панська унесла ту вередливість у її.. жили і тіло (Мирний, IV, 1955, 32); Вірші Н. Забіли виховували малят.. й через дотепне висміювання негативного, наприклад, вередливості (Іст. укр. літ., І, 1956, 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 327.