ВЕРЕДЛИ́ВО. Присл. до вередли́вий. Вона весь час вередливо кривиться і постійно незадоволена з чогось (Коп., Десятикласники, 1938, 282); Йому був добре знайомий і цей чагарник.. з вередливо покрученими корчами (Коцюб., І, 1955, 338).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 328.