ВЕРВ, і, ж. Давньоруська сільська поземельна община, члени якої були зв’язані круговою порукою. Спільним добром верві були лісові вгіддя та вигони (Іст. СРСР, І, 1956, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 327.