ВЕ́РБОНЬКА, и, ж. Пестл. до верба́. Годі, друже, розмовляти; Годі, друже, нам зітхати, — Будемо мовчать, Як ті вербоньки похилі — Загадавшись, на могилі Купкою стоять (Граб., І, 1959, 592).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 326.