ВЕРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вербува́ти; // у знач. ім. вербо́ваний, ного, ч. Людина, яка завербувалася на роботу. Вербованих приїхало значно більше, ніж ми розраховували (Руд., Вітер.., 1958, 178).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 326.