ВЕРБИ́НА, и, ж. 1. Одне вербове дерево. Не стій, вербино, розкидайся (Сл. Гр.); Він не знає, де ялина, Де сосна, Не вгадає, де вербина Й бузина (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 25).

2. Вербове дерево як матеріал. Був у нас добрий будинок з вербини, Гонтовий дах, димарі із цеглини (Щог., Поезії, 1958, 339).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 326.