ВЕПРИ́НА ¹, и, ж., рідко. М’ясо вепра. Вона винесла батькові на дорогу у міху коржів, шматок веприни, дрібок солі (Скл., Святослав, 1959, 10).

ВЕПРИ́НА², и, ж., діал. Ягода агрусу. Він вибрав кілька пригорщів самих достиглих веприн, великих, як терносливи (Фр., V, 1951, 342).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 325.