ВЕНТИЛЮВА́ТИСЯ, ю́ється, недок. 1. Провітрюватися, мати вентиляцію (у 1 знач.). Хата моя вентилюється теплим повітрям весь день (Коцюб., III, 1956, 443).

2. Пас. до вентилюва́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 325.