ВЕЛИКОРОЗУ́МНИК, а, ч., ірон. Людина, що вважає себе розумнішою, ніж є насправді. Хочеш, щоб і син був такий великорозумник, як батько? (Коцюб., І, 1955, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 320.