ВЕЛИКОРО́ДНИЙ, а, е, заст. Належний до високого роду, до знаті. А панночка й голову задерла, і виступає так, наче вже вона княгиня великородна (Вовчок, І, 1955, 107); Та й чого його журитися панночці — молодій, непоганій, з великородної сім’ї..? (Мирний, II, 1954, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 320.