Про УКРЛІТ.ORG

ведмідь

ВЕДМІ́ДЬ, ме́дя, ч. 1. Великий хижий ссавець з незграбним масивним тілом, укритий густою шерстю. В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Щог., Поезії, 1958, 359); А понад тим глуха тиша довкола, переривана ніби стрекотом вивірки на гілляці або риком ведмедя в чагарі (Фр., II, 1950, 92); Тут усі були мисливці і знали, що значить не мати патрона, коли на тебе йде ведмідь (Багмут, Опов., 1959, 30); По берегах північних морів і на плавучих крижинах Північного Льодовитого океану зустрічається білий ведмідь (Зоол., 1957, 3); * У порівн. Денис повертався, як ведмідь за горобцями: пекли ботинки (Тют., Вир, 1964, 341).

Ведмі́дь на ву́хо наступи́в див. наступа́ти.

2. перен., розм. Про незграбну, неповоротку людину. Ще тут живе шведка, панна, ведмідь той вчений… ся не спокусить нікого — ні! (Вовчок, І, 1955, 376); Данько не мав, звісно, найменшої охоти попадатися в лапи такому ведмедеві [вартовому] (Гончар, Таврія.., 1957, 67).

3. розм. Суміш різних вин або суміш вина з чаєм чи кофе. — Як вип’ю цього ведмедя ще одну чарку, то.. так і піду по хаті гацати метелиці, ще й на одній нозі (Н.-Лев., III, 1956, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 316.

вгору