ВДОВЕ́НКО (УДОВЕ́НКО), а, с., розм. Син удови. Дитяточко собі росло, З Івасем удовенком гралось.. Івась, Таки вдовенко, в його вдавсь, То вдвох собі й ходили в школу І вчились вкупочці (Шевч., II, 1953, 318).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 312.