ВДЕСЯ́ТЕ (УДЕСЯ́ТЕ), присл. У десятий раз. Програв раз Кирило Іванович отак діло, програв і вдруге, і втретє, і вдесяте, — воно б і нічого, якби не слава та поговір ішли (Мирний, І, 1954, 160); Він удесяте бере щось схоже на старезну череп’яну покришку з поточеними ієрогліфами й уважно розглядає крізь лупу (Досв., Вибр., 1959, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 310.