ВВІ́РЕНИЙ (УВІ́РЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вві́рити¹. [Горлов:] Невірно говорили сьогодні, що цілий ряд великих, я б сказав, історичних, перемог ввіреного мені фронту залежить тільки від мене, як від командуючого. Це невірно (Корн., II, 1955, 33); Міномети, ввірені Чернишеві, приєднались до загального гуркоту (Гончар, І, 1954, 379).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 304.