ВБИРНИ́Й, а́, е́. Здатний вбирати, насичуватись чим-небудь. Завдяки вбирній здатності в грунтах можуть закріплюватись речовини, що вносяться з добривами. (Колг. енц., І, 1956, 311).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 301.