ВБИРА́Ч, а́, ч., фіз. Речовина, що має здатність вбирати в себе вологу, рідину, пару і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 301.