ВАРІВКО́, присудк. сл., діал. 1. Небезпечно. Варівко на Гавріїла орати (Сл. Гр.).

2. Ніяково, боязко. Пісня замовкла. Спочатку було якось варівко: чужа людина, очевидячки, псувала трохи настрій (Коцюб., І, 1955, 178).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 293.