ВА́РТА, и, ж. 1. Загін, група людей (переважно озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; сторожа. Вони подались на Джурджулєшти, ..де, як кажуть, легше перехопитись через вузький Прут, легше обминути кордонну варту (Коцюб., І, 1955, 147); [Кармелюк:] Кушнірук, постав на шляху варту (Вас., III, 1960, 183); Їх [полонених] до штабу варта гонить (Мал., II, 1956, 130); Цілий загін жовнірів — варта теж сиділа на окремих возах поміж хурами арештованих (Досв., Вибр., 1959, 77).

Поче́сна ва́рта — група людей, вишикуваних для вшанування когось. Максим Нерчин стояв струнко в урочисто-напруженій шерензі почесної варти (Рибак, Час.., 1960, 8); Міністр, тримаючи циліндра в руці, обійшов почесну варту, що стояла, як зелена стіна (Ю. Янов., II, 1958, 111).

2. Вартування, перебування десь протягом певного часу для охорони кого-, чого-небудь. Маршалківська сторожа здавала нічну варту і повільно зводила міст на річці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6); Тільки друга нічна зміна сторожі закінчувала свою варту, приходили сторожі денні (Скл., Святослав, 1959, 28); Оце тільки вдосвіта вернувся [Юхим] з варти та й приліг на часинку (Головко, II, 1957, 332).

З-під ва́рти звільни́ти (ви́пустити і т. ін.) — надати свободи заарештованому. Одну тільки Марію Кожушну присудили на три роки умовно і з-під варти звільнили (Головко, II, 1957, 185); На ва́рті бу́ти (стоя́ти і т. ін.) — охороняти кого-, що-небудь. Десяцькі зостались коло куреня на варті на цілу ніч (Н.-Лев., II, 1956, 235); Ніч зайшла темна, ходжу я на варті, стережу добро (Ю. Янов., І, 1958, 37); Солдат на варті. Од багнета відбитий промінь в трави ліг (Сос., Солов. далі, 1957, 93); * Образно. В простих людей вселивши віру, моя велика сторона завжди стоїть на варті миру (Уп., Вітчизна миру, 1951, 82); Під ва́ртою — під конвоєм; будучи заарештованим. Григорій пройшов під вартою за якихось двадцять кроків від неї (Сміл., Пов. і опов., 1949, 100); Під ва́рту взя́ти — позбавити на певний час свободи; заарештувати. [Оксана:] Візьміть під варту його. У трюм ведіть (Корн., І, 1955, 62); Килигей наказав взяти офіцера під варту (Гончар, Таврія.., 1957, 319).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 294.