ВАРИ́ТИСЯ, варю́ся, ва́ришся, недок. 1. тільки 3 ос. Кипіти, кип’ятитися, набуваючи нових якостей (про рідину і те, що в ній знаходиться). Курилися раз у раз величезні огнища.., де варилось і пеклось м’ясиво вбитої дичини для гостей (Фр., VI, 1951, 10); У казанку варилася юшка з риби (Донч., III, 1956, 110); // Набувати готовності за допомогою вогню (про обід, вечерю і т. ін.). У печах палало полум’я, варилася вечеря (Мирний, І, 1949, 310); А на хуторі я знаю Хату бідну, хату скраю; Там сьогодні не топилось І вечерять не варилось (Щог., Поезії, 1958, 83); Вариться обід; // спец. Розтопившись, кип’ятитися, набувати певних властивостей (про смолу, сталь, скло, мило і т. ін.). Теплотривке скло вариться при значно вищій температурі, ніж звичайне (Рад. Укр., 25.І 1961, 3).

2. перен. Перебуваючи на спеці або в душному приміщенні, обливатися потом, почувати себе млявим від жаркого повітря. На страшенній спеці на горі грали [багато людей], співали, варили страву і самі варились (Л. Укр., V, 1956, 150).

3. перен., розм. Бути неспокійним, тривожним, чекаючи кого-, що-небудь. Отже, мій Андрійко хутко і заскучає; так він і вариться: очі собі тре і позіхає, і зітха (Вовчок, І, 1955, 274).

4. Пас. до вари́ти 1. Величезна охота — піти до кухні і там власними очима дивитися, як ліпляться, варяться, вибираються, укладаються в полумисок, обливаються маслом і посипаються цукром його улюблені пироги з черницями (Фр., II, 1950, 80).

◊ Вари́тися у вла́сному соку́ — працювати без спілкування з іншими.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 292.