ВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, недок., перех. і без додатка. 1. Кип’ятити у воді або в іншій рідині якісь харчові продукти і т. ін., готуючи страву, напій. Огонь на дворі розвели І м’яса в казани наклали, Варили страву і пекли (Котл., І, 1952, 90); Найшли зілля, накопали І стали варити (Шевч., II, 1953, 114); — Моя стара кожного дня два чавуни борщу варить і дві макітри пирогів пече (Тют., Вир, 1964, 325); // Готувати за допомогою вогню (обід, вечерю і т. ін.). Жінки вечерю варять (Н.-Лев., І, 1956, 63); Тьотя Уля будинком для приїжджих завідувала і обіди їм варила (Вишня, І, 1956, 423); [Анзорге:] На ті гроші вари, пали, одягайся, взувайся (Л. Укр., IV, 1954, 218); — Їсти й не думають варити. Біс його знає, що в цій хаті робиться (Кучер, Чорноморці, 1956, 73); // Готувати горілку, пиво і т. ін., застосовуючи ряд процесів, одним з яких є кип’ятіння або випаровування. — Нам уже дома горілки варити заказано (Мирний, І, 1954, 184); — Кажуть, на крем’янецькому пивзаводі технологом працює латиш, — раптом звернувся Лубенець до Кошика. — А латиші, я чув, майстри варити пиво (Автом., В. Кошик, 1954, 152); // спец. Виготовляти, розтоплюючи або піддаючи кип’ятінню (смолу, сталь, скло, мило і т. ін.). Цю смолу тут-таки варили в казанах два запоріжці (Довж., І, 1958, 227); І спокійно на Уралі Сталевари варять сталь (Дор., Серед степу.., 1952, 62); Усяку сталь уже навчилися варити мартенівці (Собко, Біле полум’я, 1952, 230).

◊ Вари́ти во́ду з кого — постійно, без причини виявляти незадоволення кимсь, ставити непослідовні, суперечливі вимоги. Підпара варив з челяді воду. Йому все було мало роботи (Коцюб., II, 1955, 51); Дівчата вже цілковито поінформовані про юного, сором’язливого тракториста, з якого можна варити воду (Ю. Янов., II, 1954, 130); Голова́ (казано́к) ва́рить у кого, чий — людина добре розуміє, орієнтується. Певно, спросоння в мене голова не дуже варила, бо я майже нічого не міг збагнути (Сміл., Сашко, 1957, 48); — Казанок твій варить, інших критикувати вже вмієш, а ось як ти сам житимеш? (Гончар, Тронка, 1963, 100).

2. перен. Робити гаряче, душно, парко. Він упрів. Товста чумарка варить його (Мик., II, 1957, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 292.