ВАРИ́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що займається варінням чого-небудь (фарби, клею і т. ін.) для технічного і побутового вжитку.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 292.