ВАЛО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до вало́к¹. — Он бачите отой валочок соломи на шляху? (Багмут, Опов., 1959, 88); * У порівн. Піна осіла на берег валочком білявим (Ю. Янов., V, 1959, 24).

ВАЛО́ЧОК², чка, ч., техн. Зменш.-пестл. до вало́к⁴. [Шумейко:] От у нас у колгоспі вигадав я таку машину — зерно очищати. Наче віялка, тільки ж не така, бо це з сукном на валочках (Мик., І, 1957, 435).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 286.