ВАЛЕ́НТНІСТЬ, ності, ж., хім. Здатність атомів хімічного елемента приєднувати до себе або заміщати певну кількість атомів іншого елемента. Валентність елемента в іонній сполуці кількісно дорівнює зарядові його іона: у металів вона позитивна, у неметалів — негативна (Хімія, 10, 1956, 37); У сірчаній кислоті сірка перебуває у максимально окисленому стані, виявляючи валентність (Заг. хімія, 1955, 326).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 283.