ВАКУВА́ТИСЯ, у́ється, недок., розм. Те саме, що вакува́ти 1. — Оце тобі земля й воля! — сплеснув руками Вересай. — Ну, коли так, то нехай земля вакується (Бурл., О. Вересай, 1959, 187); — Добру нічого вакуватись без догляду (Іщук, Вербівчани, 1961, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 282.