ВА́ДА, и, ж. 1. Негативна риса, особливість кого-, чого-небудь; недолік. Вказавши хиби й вади утвору — зробите добре діло молодому авторові, а може, й літературі нашій (Коцюб., III, 1956, 123); Вона наскрізь бачить усі вади цього сивого.. діда (Донч., III, 1956, 411); Він добре міг оцінити всі вади і хороші якості цього літака (Собко, Зор. крила, 1950, 113); // Фізичний недолік внаслідок захворювання або ушкодження організму, а також природжений. Кожного разу Нонна знаходила в моїх зубах якусь нову ваду (Збан., Єдина, 1959, 203); Одну ваду мав коник, якого дістали Чернишеві: розкувавшись, він стер копито і шкутильгав тепер на праву передню (Гончар, І, 1954, 79); Тільки порівнюючи цих двох красунів, можна добачити вади в обличчі й поставі голови комісії (Ле, Міжгір’я, 1953, 310); Вада вимови; // Пошкодження або неякісність чого-небудь. — Монтаж комунікаційної мережі в дистиляції має якусь ваду (Шовк., Інженери, 1956, 99).

2. Те, що шкодить, мак шкідливий вплив. На плохенький животок і вареники вада (Номис, 1864, № 7159); [Маринка:] Тільки не хвилюйтесь: вам і радість і горе — одна вада! (Стар., Вибр., 1959, 460).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 276.