ВАГОВИ́ТО. Присл. до вагови́тий 2. Збуджено крокуючи по землянці, Завадовський говорив запальна, переконливо, ваговита (Добр., Ол. солдатики, 1961, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 275.