ВАГАНКИ́, і́в, мн., заст. Зменш. до вагани́ 1. Як було зготують обід, то кухарі і ставлять.. по всіх столах дерев’яні ваганки з потравою (Стор., І, 1957, 256); Викручує [сторож] з посивілих жарин горщик, схоплює мокрою ганчіркою, одразу висипає у ваганки загуслий куліш і ставить його біля хлібини (Стельмах, Хліб.., 1959, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 274.