ВАГАНИ́, і́в, мн. 1. заст. Довгаста дерев’яна миска для іжі. Всю страву в вагани вливали І роздавали всім ложки (Котл., І, 1952, 91).

2. діал. Ночви.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 274.