В’ЯНЬ, і, ж., рідко. Те, що зів’яло. Різні запахи приніс з собою вітер — торішньої в’яні, диму, верболозу… (Мартич, Друзі.., 1962, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 799.