В’Я́ЗНІВ, нева, неве. Прикм. до в’я́зень. Не знав гуцул, чия то кров пролита, Та бачив, що сліди червоні всюди Лишав в’язнева стопа розбита (Павл., Бистрина, 1959, 156)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 798.