В’ЯЗА́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до в’яза́льник. Юрба в’язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Щог., Поезії, 1958, 376); За косарями в’язальниці вхопилися за перші снопи, любовно зв’язуючи їх крутими перевеслами (Ле, Історія радості, 1947, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 796.