Про УКРЛІТ.ORG

в'юнитися

В’Ю́НИТИСЯ, в’ю́ни́ться, недок. 1. Вигинаючись, звиваючись, рухатися. Почувши голос червоноармійців, діти підбадьорились, ускочили в борозну й почали в ній в’юнитися (Панч, Гарні хлопці, 1959, 81); На дні ясно проступали обточені хвилею і пойняті сизою хугою округлі камінці. Між ними тремтливою зграйкою в’юнилися мальки скумбрії (Кучер, Голод, 1961, 193).

2. Проходити, пролягати, текти тощо непрямо, вигинаючись, петляючи. Луг, серединою якого в’юнилася, зрівнявшись з берегами, повноводна, каламутна річка, зеленів неприродно яскравою отавою (Коз., Сальвія, 1959, 131); Сухий шерех вітру чути за вікном мансарди. Там в’юниться дим з комина сусіднього будинку (Рибак, Помилка.., 1956, 229); // Закручуватися, кучерявитися (про волосся). Її ніжні, як льон, білі кучерики принадливо в’юнилися навколо голови (Хижняк, Тамара, 1959, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 795.

вгору