БІ́СЯЧИЙ, а, е. Прикм. до біс¹ 1. Мало не все місто вибігав [чортик] ..Хоч ніжки бісячі, а гудуть (Вовчок, VI, 1956, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 190.