БІЛОКРИ́ЛИЙ, а, е. Який має білі крила. У повітані, попискуючи, віються над водою ластівки та легкі білокрилі крячки (Гончар, Маша.., 1959, 37); * Образно. Білокрилими кораблями пливли сліпучо-білі хмари (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16); // Уживається як постійний епітет лебедя, чайки. Плавав лебідь білокрилий По глибокому ставу (Щог., Поезії, 1958, 445).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 184.