БІЛОБРО́ВИЙ, а, е. Який має світлі брови. З намету вийшов високий.. юнак у білому одязі.., білобровий (Шиян, Баланда, 1957, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 183.