БІ́ЛИЙ, а, е.

1. Який має колір крейди, молока, снігу; протилежне чорний. Заступила чорна хмара Та білую хмару (ІПевч., II, 1953, 160); Одна чепурна молодиця в білій сорочці замітала казарму (Н.-Лев., II, 1956, 201); Плили б вони [квітки], аж поки в яку сагу спокійну не прибились до білих водяних лілей (Л. Укр., І, 1951, 193); // Який кольором наближається до крейди, молока, снігу; світлий. Справді, гарно тут. І білі піски берегів, і ця тиша неміряна, і ласкавий степовий вітерець (Гончар, Тронка, 1963, 335); // Уживається як постійний епітет до деяких назв. Під білою березою козаченька вбито (Укр.. лір. пісні, 1958, 356); Не вимили біле личко Слізоньки дівочі (Шевч., І, 1951, 4); // Вимитий, випраний; чистий. Неначе ляля в льолі білій. Святеє сонечко зійшло (Шевч., II, 1953, 59); Тоді сироті неділя, як сорочка біла (Номис, 1864, № 10700); // Посивілий, сивпй, сивоволосий. Се був дід дуже старий, білий (Вовчок, І, 1955, 25); [Храпко:] Що голова трохи біла — то тож більше розуму (Мирний, V, 1955, 140); // Зблідлий, блідий. А Катря стоїть коло стіни, сама, як стіна, біла, — бачу — зомліває (Вовчок, І, 1955, 224); // Безколірний, безбарвний, прозорий. Очі самі собою упали на графин і залюбувалися тими непримітними голочками, якими грала біла горілка (Мирний, III, 1954,. 268); // у знач. ім. бі́ле, лого, с. Білий колір; протилежне чорне. Піч Галя розмалювала синіми квітками по білому (Мирний, II, 1954, 250); // у знач. ім. бі́лі, лих, мн. Фігури в шахах або шашках білого, кремового, червоного кольору на протилежність до чорних. Білі починають і дають мат за два ходи.

2. На (у) якому є багато білих плям, вибілених предметів і т. ін. Бачилося [Галі] — голе каміння, темні гаї.., велике біле село на горі… (Вовчок, І, 1955, 326); — Ввижається мені вечір теплий з пахощами весняними.., з вишняком, білим від цвіту рясного (Коцюб., І, 1955, 142).

3. Світлошкірий (про расу). Підняли його [саркофаг] білі раби, щоб понести й поставити в храмі (Л. Укр., І, 1951, 425); Любка вигадала носити паранджу, щоб ніхто не впізнав її, білої жінки, що.. ходить з узбеком (Ле, Міжгір’я, 1953, 82); // у знач. ім. бі́лі, лих, мн. Про людей, що належать до такої раси. [Нартал:] От візьмуть нас і варварів, і римлян, чорних, білих, гарненько всіх засмолять і запалять, мов скіпочки. І будем ми світити в садах у цезаря.. мов світло правди! (Л. Укр., II, 1951, 434).

4. перен., політ. Ворожий радянській владі; контрреволюційний; протилежне червоний. Ішли бійці на білі банди. На мури, на колючий дріт (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 9); // у знач. ім. бі́лі, лих, мн. Білогвардійці. Я був у Дюшамбе, як відступали білі (Ле, Міжгір’я, 1953, 296).

5. Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних, технічних, хімічних та інших назв, термінів. Велика біла порода свиней — одна з найстаріших і найбільш поширених порід не тільки на Україні, а й в усьому Радянському Союзі (Свинар., 1956, 25); У древній Греції і Римі як лікувальний засіб дуже цінилась біла чемериця. Відомо, що вона досить сильна отрута (Знання.., 10, 1965, 13); Білий фосфор — безбарвна, дуже отруйна, майже не розчинна у воді речовина (Хімія, 9, 1956, 92).

◊ Бі́лий біле́т див. біле́т; Бі́ле вино́ — натуральне виноградне вино. Йон приніс карафку білого вина (Коцюб., І, 1955, 274); Бі́лий вірш — вірш без рим. [Оля:] Петро вигадав білі сонети, цебто сонети білими віршами (Сам., II, 1958, 99); Бі́ла воро́на — про того, хто виділяється серед інших чимсь незвичайним. Ганна здавалася тут багатьом білою вороною (Гончар, Таврія.., 1957, 152); Бі́ле вугі́лля див. вугі́лля; Бі́лий гриб — один з кращих їстівних грибів; боровик; Бі́лий двір, заст. — не забруднений, чистий двір. — Фе! Який тут сморід!.. — сказала пані до панни і подалась до свого білого двору (Л. Укр., III, 1952, 730); Бі́лий ліс — березовий ліс; Бі́ле м’я́со — м’ясо, придатне для дієтичного харчування (курятина, телятина і т. ін.). В період видужування хворому треба давати.. біле м’ясо, телятину (Наука.., 2, 1952, 56); Бі́лі но́чі — літні ночі на півночі, коли вечірній присмерк зливається з світанком. Біла ніч блукала над Невою (Перв., І, 1958, 200); Бі́ла пля́ма: а) необжитий, невивчений район. На географічних картах рясніли білі плями (Рад. Укр., 6. IX 1956, 4);

б) недосліджене питання. Історики літератури розкрили частину білих плям у біографії письменника [Леся Мартовича]. Проте ще й досі їх лишається немало (Літ. Укр., 1.I 1966, 2); Бі́лий ра́нок — світанок. Ми вкупочці розмовляли до білого ранку (Метл. і Кост., Тв., 1906, 52); Бі́лий світ: а) ранок, світанок. До самого білого світу не втихала колотнеча (Мирний, III, 1954, 253); б) земля; життя. Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує, воркує, білим світом нудить (Шевч., І, 1963, 4); Бі́лий хліб — хліб, спечений з сіяного пшеничного борошна;

На бі́лому (бі́лім) сві́ті — на землі, серед людей. Як хороше, як весело На білім світі жить!.. (Гл., Вибр., 1957. 233); Се́ред бі́лого дня — удень. Розказували, як Параскіца серед білого дня чаклувала коло криниці (Коцюб., І, 1955, 273); Чо́рним по бі́лому — цілком ясно, виразно, зрозуміло. — Ось же написано чорним по білому — не благонадійний! (Збан., Єдина, 1959, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 181.