БІДНЯ́К, а́, ч. Бідна, убога, незаможна людина; протилежне багач. Волох бідняк в шатрі сидить (Бор., Тв., 1957, 107); Був [серед каторжан] сільський учитель, який читав біднякам газети й революційні прокламації (Донч., III, 1956, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 178.