БІДНУВА́ТИЙ, а, е.

1. Не заможний. Коней немає. Пробачте, безкінні ми, так би мовити, біднуваті люди (Довж., Зач. Десна, 1957, 149).

2. Не дорогий, не пишний, не рясний. Біднувата зелень де-не-де показувалась на висохлих.. землях (Ле, Міжгір’я, 1953, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 178.