БІДА́РСЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до біда́р; // Належний бідареві, бідарям. Чоловік став поважний — і геть у куток Кинув шапку бідарську, змокрілу до лиха (Л. Укр., IV, 1954, 267); Іде вже з далеких гір дужа сила і розбудить вікову тишу галицького поля.., розоре бідарські межі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 326).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 176.