БІГУ́НКА, и, ж., розм., заст. Розлад шлунка, понос. Чогось бігунка напала (Сл. Гр.); Сидів, після бою спочиваючи, немалий гурт мирославців, добре вже впевнених, що вражені бігункою вороги.. на обложене місто напасти не спроможуться (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 497).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 175.