БІГУНЕ́ЦЬ¹, нця́, ч.

1. Зменш. до бігу́н¹ 1.

2. розм. Дитина того віку, коли вона починає самостійно ходити, бігати.

БІГУНЕ́ЦЬ², нця́, ч. Зменш. до бігу́н ³.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 175.