БІ́ГАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. бі́гати 1. Піднявсь було по усіх вулицях гомін, бігання, крик. галас (Кв.-Осн., II, 1956, 172); // перен. Поспішне метушливе ходіння куди-небудь, з якоюсь метою; безперервна метушня. В Ніцці наші дами так зайнялись біганням по магазинах.., що навіть не мали часу подивитись на могилу Герцена (Л. Укр., V, 1956, 384).
2. спорт. Те саме, що біг1 2. — Вам, товаришу Цимбал, треба як слід попрактикуватися в біганні, — каже лейтенант (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 174.