БУЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до бук. Ой убили Миколайка під зеленим бучком (Сл. Гр.); Хилилися до річища тонкі верби, їжачилися нескинутим листям молоді дубки й бучки (Чендей, Поєдинок, 1962, 21); У нашому селі чабан убив бучком вовка (Сл. Гр.); Мирон починає рахувати, цюкаючи за кожним разом бучком о землю (Фр., І, 1955, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 268.